Неділя, 17.11.2019, 16:31
Хорольська гімназія
Хорольської районної ради
Ви увійшли як Гість | Група "Pro-kop0" | RSS
Головна Мій профіль Вихід
Меню сайту

Опитування
Оцінити мій сайт
Всего ответов: 603

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

Головна » Статті » Вісті Хорольщини

Великому кораблю - велике плавання!
Уже давно минуло третє жовтня. А 30 вересня - ще далі від мене. Але я все ще живу прекрасними й радісними враженнями від святкового концерта, на якому була 30 вересня 2010 року в Хорольській гімназії. І оце недавно вирішила написати про нього до газети. Тоді сильний дощ не завадив мені з'їздити на зустріч з друзями, колишніми колегами, колишніми учнями, котрі тепер уже самі працюють учителями в гімназії. Захотілося зустрітись із Храмом Науки, як деякі вчителі мені сказали, моїм дітищем.
 
    Так... У цій величезній споруді я була директором середньої школи №2. При мені й за моєї участі будували приміщення, завозили обладнання, оформляли класи та кабінети, коридори, роздягальню, кухню, актовий і фізкультурний зали - та все, оскільки розпочинали з нуля. Були входини, святкові й радісні, навчатися стали в одну зміну й отримали всі зручності.
    І ось я - в гімназії... Першими, з ким я там зустрілася, були моя колишня учениця Валентина Миколаївна Устименко та її чоловік. Обоє вони мене привітали з Днем учителя і вручили мені красиві квіти. Валентина Миколаївна тепер працює секретарем - діловодом у гімназії і є наче паличкою-виручалочкою для вчителів та учнів, оскільки, якщо раптом немає, з якоїсь причини, вчителя, вона його замінює. Валентина навчалась за п'ятибальною системою майже з усіх предметів на "5". Нині продовжує займатись самоосвітою та й досвід має вже великий. Усе в неї виходить гарно. Я горда за цю свою колишню ученицю. На радощах зустрічі ми обмінялися обіймами та поцілунками.
    Разом з подружжям Устименко ми піднялися на другий поверх, в актовий зал. Коли я переступила поріг актового залу, то охнула від радості. Зал був повен глядачів та учасників концерту. Святкове вбрання, у багатьох - квіти в руках, у повітрі пропливали надувні гумові кульки... А сцена - по краю і внизу - обставлена великими вазами з квітами. В лівому її кутку красувався великий білий кіноекран. А вгорі, над сценою, висів великий плакат зі словами великої поваги й шани до вчителя. І ці слова були, наче епіграф до всього святкового концерту...
    Відкрила його заступник директора гімназії Наталія Володимирівна Пасічник. Вона привітала всіх присутніх з Днем учителя. Багато і дуже красиво мовила про значення любові в житті людини, вчителя, про що говорять чомусь рідко. А потім багатьом учителям вручила Почесні грамоти - адміністрації гімназії та районні. Це вручення вдало супроводжувалось музичними вітаннями, підготовленими учнями. Підсилювалося вручення ще й зображенням на екрані фотографій, писались на ньому прізвище, ім'я, по батькові, який предмет викладає вчитель. Було все дуже чудово. Під звуки музики виходили вчителі за грамотами. Серед них, звичайно, й ті, з якими свого часу і я працювала. Наприклад, Н.Ф.Перепеляк, В.В. Малюшко, Л.М. Шильцова, P.M. Плема, Л.В. Рибас, В.І. Новоселецька, Р.К. Ковалевська, Н.М.Багно, О.ґ. Шкарупа та інші. Я дивилась і раділа, що вони трудяться тут, у гімназії, і що рокам не піддалися. Нехай працюють і далі, з них п'ять учительок - моїх колишніх учениць. Вони колись дуже багато трудились на будівництві приміщення нашого навчального закладу. Це старшокласники з учителями розвантажували з машин цеглу, переносили її на піддони, а кран піднімав цеглу будівельникам. Ми побачили на екрані й роботу крану, багато чого згадали. Під рубрикою «Будні школи» було показано багато і про ті часи, коли учні вітали ветеранів, ми побачили на екрані фото педагогічного колективу того часу. Крупним планом показали фото з підписами директорів СШ №2 Хоменка М.Ф., Радченко М.Ф., Павленко Н.Ф. Побачила я і фото Харченка М.Г.- "грозу" і гордість школи, заслуженого вчителя Ходосова К.О., кандидата педагогічних наук, Хвиля М.М. Усе продумано і подано чудово, спасибі за це.
    А потім я побачила на екрані себе з мікрофоном у руках серед святково прибраних учнів, батьків, учителів і гостей. Упізнала: це було на Першому дзвінку - лінійці, коли відзначалися входини в нове приміщення.
    Але знову повертаюся до свята, що відбулося в Хорольській гімназії восени 2010 року. Свої вітання учні розпочали з директора цього навчального закладу. І на екрані висвітилось: "Директор - усьому голова". Для нього співали соло і дует. А потім учителі літератури прочитали свої вірші. Й узагалі, віршів прозвучало дуже багато. А як оригінально сказали про вчителя географії Гарбара М.Г.: "Ми з ним усі моря пропливли і всі гори підкорили". Ну, всі - не всі, а в Карпатах сходження на найвищу гору - Говерлу - було, підкорили її вершину і фото­стенд на пам'ять оформили.
    Не можна не сказати про маленьку україночку, видно, з молодшого класу, яка заспівала пісню про те, що "а сорочечка мамина біла - біла, а сорочечка мамина серцю мила"... Хотілося навіть узяти її на руки, погратися зі стрічками, котрі лежали в неї на плечах.
    На цьому святі вперше я бачила танець "Гарячий горщик". Старшокласниця танцювала з горщиком під рукою, а в ньому - велика біла дерев'яна розливна ложка - черпак, а хлопчик усе заглядав туди... Молодці, виконавці цього танцю! Які ж- бо гарні, яскраві костюми мелькали, коли діти виконували циганський танець! У спортивному стилі учні старших класів привітали вчителів трудового навчання й фізкультури. Ох, чудово як! Не забули учні й про свого надійного помічника і супутника - шпаргалку, створили пісню про неї. А я хочу розповісти в цій публікації, коли шпаргалка з'явилася і хто її придумав. Ще у 2007 році в газеті "Сільські вісті" за 25 січня я прочитала статтю під назвою "Ех Ви, Ваша величносте!" Написано в ній наступне: «Шпаргалку придумав знатний король франків Карл Великий.. Правив у 1761 -1814 роках... Був гарним законотворцем, заснував багато шкіл, підтримував учених, архітекторів, філософів, переписників рукописів. А от сам Карл Великий був зовсім не грамотним, не вмів ні писати, ні читати. Це тоді було не дивно, грамотних було мало. Писарі зробили спеціально для нього зразок підпису з усіма титулами, з котрих потім король списував підписи. При цьому допускав неточності й помилки. Зроблено було на пергаменті його ім'я і титул. Ця сама шпаргалка стала першою, тобто придумав її не учень і не студент».
    ...Ой, як багато привітань на святі було на честь першої вчительки! І не випадково, адже діти, тепер уже старшокласники, згадують час, коли було море квітів і звуків, коли з теплої маминої долоні вчитель узяв за руку дитинку - школярика (школярочку) і вів у перший клас урочисто й шанобливо...
    У цілому весь концерт 30 вересня в Хорольській гімназії звучав як ода Учителю, як гімн його великому труду.
    ... Не можна не висловити добрі слова адміністрації гімназії, вчителям та учням за привітання з Днем Учителя. Мені приємно за ті епітети, котрими мене охарактеризували, за те, що мене запросили на концерт, за його відмінний хід. Ми на цьому святі були з чоловіком, обоє гарно відпочили.
    Це був щасливий день, дорогий подарунок для мене.
    ... Згадалось водночас, як на презентації Хорольської гімназії я говорила про неї: «Великому кораблю - велике плавання!» Тож нехай буде наша гімназія однією з кращих в Україні". Моє побажання збувається, оскільки рульовий і капітан цього корабля М.М. Копайгора відданий своїй справі й упевнено веде Великий Корабель Науки від успіху до успіху. Під стать йому і ввесь педагогічний колектив
Категорія: Вісті Хорольщини | Додав: Pro-kop (01.04.2011)
Переглядів: 650 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук по сайту

Пошук в Google

Погода
Хорол

Категорії
Вісті Хорольщини [11]
Із офіціальних каталогів виставок [14]
Вечірня Полтава [1]

Powered by Rostislav Kornienko © 2019 Конструктор сайтів - uCoz